Історія

до заснування

Поблизу Сувида виявлено залишки двох поселень: доби неоліту (IV—ІІІ тисячоліття до н. е.) та бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.).

Вишка У кінці XIX – на початку XX століття відомий археолог Дмитро Самоквасов дослідив біля Сувида територію під місцевою назвою Вишка, де були виявлені залишки поселення й артефакти часів Трипільської культури.

Пізніше, ближче до Сувида, на так званій Лисій горі місцеві жителі знаходили уламки старовинного посуду. Ця місцевість була досліджена вже радянськими вченими, які підтвердили факт існування поселень часів Трипільської культури біля Сувида. Лиса гора

заснування

Сувидова вода Сувид засновано наприкінці XVIII століття, першим поселенцем тутешніх місць був єгер-доглядач на прізвисько Сувид. Це були місця з густими лісами і безліччю озер, боліт і тому природа створила умови для розмноження різної дичини, диких кабанів і водоплавної птиці, зустрічається рись, вовки. Основними промислами у селі були: рибальство, полювання, збирання ягід, бортництво.

На ті часи ця місцевість відносилися до Чернігівської губернії Остерського повіту Жуківської волості. З часом з переселенців із села Боденьки тут утворилося нове село. У той рік Десна занадто близько підійшла до села, підмиваючи берег під час повеней. Частина жителів с. Боденьки, будинки яких знаходились біля річки, змушені були розібрати свої хати і перевезти їх на нове місце, ближче до лісу. Розібрали і перевезли й дерев’яну церкву, яка теж знаходилась у небезпечній зоні. Нове поселення спочатку так і назвали – Нові Боденьки. Згодом за селом утвердилася назва Сувид. Його жителі раз в три роки на загальних зборах вибрати старосту який стежив за порядком у селі і вирішував усі спірні питання, хуліганів староста заганяв у підпіччя, там і тримав їх декілька днів, потім на допомогу йому з волості приїжджав урядник і теж по своєму карав особливо за крадіжку. Княжий шлях

XIX століття

За даними на 1859 рік у казенному селі Сувид мешкало 833 особи (388 чоловічої статі та 445 — жіночої), налічувалось 151 дворове господарство, існувала православна церква.

Станом на 1886 у колишньому державному селі Сувид Жукинської волості мешкало 535 осіб, налічувалось 111 дворових господарств, існував постоялий будинок.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 721 особи (336 чоловічої статі та 385 — жіночої), з яких 712 — православної віри

XX століття

Остер На початку XX ст. село входило до Жукинської волості Остерського повіту Чернігівської губернії. Жителі займалися землеробством, скотарством, лісництвом, риболовлею. У селі була церква, шинок, 1913 року відкрито школу. Владні повноваження зосереджувались у Жукині у волосного старости та поліцейського сотського с. Сувид Петра Романовича Бабича.

У січні 1919 р. владу на Чернігівщині захопили більшовики і почали формувати свої органи влади, у лютому-березні 1919 р. відбуваються вибори сільських рад по селах. Ця інформація міститься і на сайті Верховної Ради України, де вказано, що дата утворення Сувидської сільської ради – 1919 рік. Однак архівні та історичні джерела не містять інформації про те, хто входив до виконавчого комітету першоутвореної сільської ради у селі Сувид, які були аспекти діяльності сільради. Можливо, у зв’язку з наступом Денікіна навесні 1919 р. новостворені сільські ради (зокрема і Сувидська) фактично не працювали. Більшовики

Комітет бідноти Влітку 1919 р. денікінці відступили. Радянська влада повернулась і знову розпочала створювати органи влади на селі. Згідно декрету всі губернські революційні комітети зобов’язані були усунути від влади сільські ради як такі, що не виправдали надії більшовиків, та замість них владні повноваження на селі надати комітетам бідноти.

Однак заміна комітетів бідноти сільськими радами у 1920 році результатів не дала. Новостворені сільські ради і надалі не хотіли служити більшовикам, саботували продовольчу розверстку. З метою протидії більшовицькому грабежу у селах створювались селянські групи самооборони, які об’єднувались у повстанські загони. На території Остерського повіту проти радянської влади діяли загони Струка, Кузнєцова і так звана більшовиками «Нижчедубечанська банда» , а у селі Сваром’є відбулося повстання селян проти збору фуражу для більшовицької армії.

Суперечки та протистояння між прибічниками старої і нової влади відбувалися не тільки в Остерському повіті, а практично по всій захопленій більшовиками Україні. Тому з метою зміцнення радянської влади паралельно із сільськими радами з 1920 року в селах почали створювати комітети незаможних селян (КНС). У Сувиді КНС був створений влітку 1921 року.

У травні 1923 року в УРСР проведено адміністративну реформу, у ході якої було ліквідовано губернії, повіти та волості, а створено округи, райони, сільради. Сувидська сільська рада (Сувид і Боденьки) була віднесена до Остерського району Ніжинського округу. Ніжин

Прапор Київської області У 1925 році створено Київський округ, і Сувидська сільська рада стала підпорядкованою Жукинському району Київської області. На той час до сільради входили села Сувид (кількість дворів – 235, 1371 мешканець) та Боденьки (кількість дворів – 151, 1036 жителів).

1930 рік. В УРСР знову адміністративно-територіальні перетворення: створюються області, реорганізовуються райони. Жукин перестав бути районним центром, утворено Вищедубечанський район, до складу якого і ввійшла Сувидська сільська рада. Герб Вища Дубечня

Колгосп У 1931 році був заснований колгосп Шлях Леніна.

На початку Великої Вітчизняної війни в селі нараховувалося 354 господарства. 23 вересня 1941 року село було окуповане німцями де вони встановили свої жорстокий порядки. Близько 120 молодих юнаків та дівчат було примусово вивезено на роботу до Німеччини. Окупація

Памятник З часом до місцевих лісах сформувалися партизанські загони імені Щорса командир загону Збанацький і «Перемога» команди Науменко ці загони завдали Великого збитку окупаційного режиму.

За таке протистояння між жорстоко розправилися з активістами села 16 жителів загнали в окрему хатину і спалили живцем. Надалі в ході каральної операції Сувид був повністю спалений, залишилися неушкодженими лише чотири хатини, вцілілі місцеві жителі ховалися в лісах де вони перебували до моменту звільнення села радянськими військами. Памятник

Восени 1941 року у нерівному повітряному бою було збито радянського винищувача, поранений льотчик зміг посадити літак у лісі неподалік від села Сувид молодшого лейтенанта Михайла Поліщука виходила сім'я Білецького Миколи Павловича коли військовий одужав йому вдалося добратися до своїх і пройшов війну залишитися живим після закінчення війни він розшукав своїх рятувальників та довгі роки листувався з ними.

23 вересня 1943 року Сувид був повністю звільнений від окупантів. Спершу мешканці села жили землянках, після закінчення війни в село повернулася 157 колишніх бійців, багато з них інвалідами, 120 чоловік героїчно загинули на фронті.

Корівник Поступово селище відбувалися, з новими силами продовжував працювати колгосп шлях Леніна, до 1950-х років відновили поголів'я худоби, був споруджений керівник, птахоферма та ферма для овець, село стало повністю електрифікованого побудували будинок для сільської ради та будинок культури, у сім'ях народилося по 4 і 5 і навіть по шестеро дітей.

На початку 60-х років збудували цегляну школу та 8 класних кімнат, кількість учнів досягла трьохсот. Школа

Києво-Святошинський район Нова адміністративна реформа 1962 року віднесла Сувидську сільську раду до Києво-Святошинського району Київської області.

Із квітня 1973 року Сувидська сільська рада ввійшла до новоствореного Вишгородського району Київської області. Герб Вишгородського району